Варіанти нотаріального засвідчення перекладу

Відповідно до Закону України "Про нотаріат" та "Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" можливі декілька варіантів нотаріального засвідчення перекладу:

1. Нотаріус сам засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Тексти перекладів, у разі засвідчення самим нотаріусом вірності перекладу документа з однієї мови на іншу, викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів.

2. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус. На практиці саме цей варіант є найбільш розповсюдженим. На підставі паспорта та документів про профільну освіту перекладача нотаріус встановлює його особу, кваліфікацію та засвідчує справжність його підпису на перекладі. Таким чином, своїм підписом перекладач гарантує, що переклад є тотожним оригінальному документу, а нотаріус підтверджує дійсність цього підпису та професійні повноваження перекладача.
Процедура оформлення "нотаріального перекладу" виглядає таким чином: вихідний документ та переклад скріплюються разом (традиційно прошнуровується за допомогою ниток, а іноді й більш сучасним методом – металевими люверсами). На останньому аркуші проставляється власне підпис перекладача та стандартний посвідчувальний напис нотаріуса, а також зазначається кількість прошнурованих аркушів. Місце скріплення останнього аркуша заклеюється паперовою "зірочкою", на яку нотаріус ставить свою печатку та підпис.

3. Іноді, одночасно із засвідченням перекладу, необхідно нотаріально засвідчити і вірність копії документа, який перекладався. У такому випадку, нотаріус вчиняє одночасно дві нотаріальні дії – засвідчує вірність підпису перекладача та засвідчує вірність копії оригінального документа. У цьому разі разом із перекладом прошивається нотаріально засвідчена фотокопія документа, а оригінал залишається, так би мовити, сам по собі. Звичайно, для засвідчення копії нотаріусу необхідно надати власне оригінал документа, а не лише принести заздалегідь зроблену ксерокопію.

4. Засвідчення підпису перекладача або засвідчення вірності перекладу самим нотаріусом (якщо він знає відповідну мову) також може відбуватися одночасно із такою нотаріальною дією, як посвідчення угоди. У цьому випадку переклад, як правило, вміщується поруч з оригіналом на одній сторінці, розділеній вертикальною рискою таким чином, щоб оригінальний текст розташовувався на лівій стороні, а переклад - на правій. Переклад має бути зроблений з усього тексту документа, який перекладається, і закінчуватися підписами. Під перекладом вміщується підпис перекладача. Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і перекладу з нього. Якщо ж переклад розміщений на окремому від оригіналу аркуші, то, як і в попередньому випадку, він прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою.